БЕЗПЕКА ЛЮБИТЬ ТИШУ
Останнім часом фейсбук просто полум'яніє дописами ряду наших земляків, які інакше, ніж провокацією не назвеш. Ми не знаємо, як розцінювати ці напади, котрі автори презентують як результати боротьби за правду. "Чию?" - так і хочеться запитати. Складається враження, що намагаються вивести з рівноваги, щоб ми виставили на загал те, про що заборонено не те що розповідати, а навіть думати, заради нашої безпеки. Керівництво громади довго намагалося не звертати уваги на океани бруду, якими нас із завидним завзяттям поливають жителі міста, проте навіть найбільшому терпінню є межа.
Сумно визнавати, що розхитування ситуації в суспільстві призводить до невідворотнього. І тут питання не про посади, а про безпеку, перш за все продовольчу й воєнну. Є речі, які не варто виносити на загал і видавати за правдолюбство, а насправді скочуватися до рівня колаборантів.
У громаді багато робимо задля того, щоб дати ворогу рішучу відсіч, готуємося до найгірших сценаріїв, адже ніхто не знає, що на думці в загарбників. Ми не самі щось придумали, над нами влада, що дає конкретні вказівки. Щоб афішувати чи інформувати про це громадськість не може бути й мови, бо часто не знаємо, хто читає дописи чи слухає радіо.
На публікації ("викривальні" чи "зразки правдолюбства") будемо реагувати тишею, адже збереження людських життів - ось наше завдання, а не вправляння у красному письменстві. А щодо згаданих вище дописів, то хай громада сама замислиться, до чого вони під час воєнного стану: від незнання законів, що сумнівно, чи задля підриву ситуації зсередини. Тож просимо утриматися від бруду під соусом правди: безпека, як і щастя, любить тишу...
